Автомобільна мандрівка Італією 2009

Давню мрію дружини подивитися Італію об’єднали з нашою любов’ю до автомобільних мандрівок і отримали два тижні і 5500 км нових вражень і відкриттів. Про що і спробую розповісти. Сподіваюсь, що наш досвід допоможе іншим мандрівникам, тому не дивуйтеся такій увазі до дрібних деталей в моїй розповіді.

Підготовка.

Італійську візу робили через туристичну фірму замовивши індивідуальний тур (лише оплатити готелі). В дружини вже була на той час австрійська багаторазова віза, тому візу відкривали лише мені. Страховка КАСКО у нас розповсюджується на територію всієї Європи. Грінкарта (страховка ГО) і лист-дозвіл з банку (машина кредитна). З минулої мандрівки в Польщу ще залишились обов’язкові європейська аптечка, світловідбиваючий жилет, запасні лампи головного світла.

Вести нас буде навігатор iGo 8.3 на HTC Touch Diamond ( моя стаття про поради щодо навігатора в дорозі -  GPS навігатор в дорозі : 11 практичних порад ).

Для зв’язку взяли з собою TravelSIM за помірні тарифи (хоча київстарівськи тарифи на роумінг не такі вже і страшні). Спочатку я планував поставити переадресацію зі свого Київстара на TravelSIM і не тягати з собою два телефони, але потім зрозумів, що СМС переадресовуватися не будуть. До того ж, TravelSIM не дуже коректно поводив себе в моєму Даймонді – вихідні дзвінки працювали тільки з USSD-кодом, для коректної роботи  треба включати  Compatibility Mode як описано тут .

Англомовні екскурсії замовляли і оплачували в компаніях з рейтингу сайта tripadvisor.com , лише в Римі взяли російськомовні екскурсії через турфірму яка робила мені візу. Напевно можна було знайти скрізь російськомовні екскурсії, але для нас це не було так важливо.

Актуальні ціни на дизель в Європі – http://www.eia.doe.gov/emeu/international/diesel1.html

Маршрут: Київ – Берегове – Шіофок(о. Балатон) – Флоренція – Рим – Венеція – Будапешт – Київ.

День 1. Київ-Берегове.

Їхати вирішили трасою Київ-Чоп не дивлячись на ремонт від Житомира до Львова. В Рівному втратили годину в пробці на окружній,  треба було їхати через центр. Їсти зручно в кафе Ля-Мінут на заправках Окко. Перша під Києвом, потім в Дубно (або в Стриї) і Сколе. Дорога зайняла 11 годин. Ночували в Яношах (2км перед Берегове) в готелі Гелікон. Була помилка з резервом і ми взяли інший номер. Готель все одно справив приємне враження. Раджу всім, тільки перевіряйте резерв, перед приїздом. Ресторан 500м від готелю, в готелі лише бар.

День 2. Берегове – Шіофок.

Перед кордоном заправка, де майстерно заллють під саму горловину, що аж датчик рівня палива буде божеволіти. Там же взяли пару паків мінералки, все одно багажник напівпустий. Пізніше ми це оцінили. Весь кордон пройшли за годину. Угорські митники просили відкрити сумки. Готівку (форинти) зняли в банкоматі в найближчому містечку. Була неділя і банк був закритий,  але двері можна відчинити своєю карткою. Курс форінта можна дізнатися в угорського нацбанка.
Для користування платними автомагістралями які починаються вже від Нейредьгази треба придбати квиток, питати «матрицю мінімум» на заправці. Діє 4 дні, коштує 1530 форинтів (6 євро). Наклейок нема, це просто чек, який треба покласти в бардачок. Перевірка здійснюється на дорозі відеокамерами. Обід в кафе на заправці Шелл  на околиці Будапешту. Обережно, дуже великі порції (20 євро на двох). Будапешт варто їхати через центр, про окружну розказували якісь жахи. Дорога зайняла 8-9 годин (з кордоном).  Готель Yacht-Club. Парковка безкоштовна на вулиці перед готелем. Має непоганий ресторан і вихід на стоянку яхт. Але до головної набережної Шіофока від нього треба пройти 20хв. Озеро Балатон не вразило. Ресторанчики непогані на різний смак, але не на самій набережній і не всі приймають картки. Наш маленький фотоальбом з о. Балатон.

День 3. Шіофок-Флоренція.

Кордон зі Словенією позначає лише знак. На заправці повний бак дизеля і він’єтка (квиток на автомагістралі) мінімум – 15 євро, здається, на 7 днів. ЇЇ треба клеїти на лобове скло справа вверху. Суцільна автомагістраль до Італії. Дороги ідеальні, відчувається що побудовані не дуже давно. Проїхали на одному подиху. Кордон з Італією позначає теж лише знак. В Італії оплата за автомагістраль при виїзді. На в’їзді треба взяти квиток. На виїзді заїхати в будку з монетами і рукою на білому фоні (обов’язково саме в таку, бо в решті оплата буде недоступна) і віддати квиток, на табло буде сума яку треба сплатити готівкою. Приблизну вартість можна порахувати на сайті http://autostrade.it/ . Обід був десь за Венецією – 25 євро на двох в кафе на заправці. На деяких заправках дизель називається газоліо. Від Болон’ї до Флоренції дорога йде через гори і часто обмежена 100км/г. Дистанцію ніхто не тримає, фури летять в правій смузі, напружено проїхали. Дорога зайняла 12 годин приблизно. Готель Альба у Флоренції. Парковки нема (в центрі і не шукайте). Навіть якщо і побачити знак про парковку, то під ним буде ще дві таблички з заборонами італійською мовою. Ми вирішили не ризикувати. Гараж неподалік 26 євро за добу. Ключі від машини треба залишати їм, всі стоять в три ряда, і періодично грають машинами в п’ятнашки. Ми з таким зустрілися вперше і були трошки шоковані, але шукати іншого бажання не було.

День 4-5. Флоренція.

З ранку нас чекала пішохідна прогулянка від АртВіва.  Група була біля 15-20 осіб, в основному американці. Екскурсовод Елізабет розказувала все добре, без поспіху. Здивувалася почувши звідки ми. Напевно не багато в неї було туристів з України. Прогулянка зайняла приблизно 3 години. Справжня оглядова екскурсія.

Площа Синьорії

Понте Веккіо

Дуомо

і багато іншого. В храми не можна входити з оголеними плечами і колінами, дівчатам варто брати для цього два легких шарфи.

В ресторанчиках майже завжди є туристичне меню (перше+друге+напій  все за фіксовану ціну – 9-16 євро). На центральних площах все дорожче. Нам подобалося відійти квартал і на тихій вуличці посидіти в маленькому ресторанчику. Для мене відкриттям стала звичайна піца і споріднені – кальцоне та фокаччо. Такої смачної я ніколи не куштував. Самому впоратись важко, можна замовляти на двох. Вино замовляли постійно. В кожному ресторані є своє вино (майже своє , яке називається «vino della casa», 0.5 літри якого коштують дешевше одного блюда. Ну і як же ж без морозива, яке продається на кожному кроці – джелате з півтора десятками різних смаків. Зверніть увагу, що банановий має бути сірим (без барвників), а не яскраво жовтим. І звичайно льодовий напій граніте – перемелений лід з різними сиропами. Були здивовані великою кількістю офіціантів немолодого віку, в маленьких ресторанчиках – так працювали самі господарі.  Другу половину дня присвятили Палаццо Пітті та садам Боболі (квиток біля 12 євро).

Вулиці бувають настільки вузькими, що поворот на Туксоні треба було робити в два прийоми. Багато моторолерів, смартів і навіть електрокарів, для яких на парковках в центрі навіть передбачені розетки.

Наступний день ми присвятили Палаццо Веккіо (квиток приблизно 6 євро) і просто погуляли по Флоренції.

В одному ресторані біля Дуомо зустріли російськомовну офіціантку, яка родом з Греції, а російської її навчив батько, який був студентом в Радянському Союзі.

День 6. Флоренція – Сієнна – Рим.

Наслухавшись про те, що з автостради країну не побачиш ми поїхали в Рим безкоштовними дорогами через Сієнну, яку ще називають єдиним по-справжньому середньовічним містом Італії. Після Флоренції це не дуже кидається в очі, хіба що місто лежить на пагорбах і майже всі вулички або вгору, або вниз.

Дуомо в Сієнні.

Парковка в Сієнні обійшлася в 1,60 євро за годину. Квиток з входу перед виїздом в касу-автомат, з оплаченим на виїзд. Далі дорога на Рим через Перуджу. Пообідати думали в ресторанчику в якомусь «селі», але вони були всі ще зачинені. Більше з траси не виїжджали, пообідали в кафе на заправці. Після Перуджи десь 20-30км захоплюючої гірської дороги. Дружині пощастило, що вона була за кермом, адже до цього вона мені дорікала, що всі цікаві дороги достаються мені. Об’їзна дорога Риму зустріла нас заторами, в основному в протилежному напрямку.  Жити будемо у готелі Блед. Парковка у дворі готелю коштує 10 євро на добу. Клімат-контроль номерів централізований і напівмертвий, без можливості ручного регулювання. Wi-fi інтернет відсутній. В цілому, готель складає враження колишнього досить дорого готелю, якій зараз у занепаді.

День 7-9. Рим.

Першій день почався туром від Green Line Tours “Музеї Ватикану”. Довелося взяти решту турів трохи задом наперед – особливість вихідних у Римі. Забирали з готелю нас о 7-й ранку, тож сніданок довелося взяти сухим пайком. Напевно через кризу тури йдуть змішані по декількох мовах, з двома гідами які розбивають групу по мовах і чередуючи їх ведуть свою розповідь. Найбільше вразили Галерея Шпалер і Сикстинська капелла. В останній заборонено фотографувати і навіть розмовляти, про що дотепно нагадує охорона періодично шиплячи Ш-Ш-Ш-Ш-Ш.

Після обіду в нас був другий тур – Імперський Рим. Почали з Римського форуму та археологічних розкопок (Палатіно)

далі була Собор  св. Павла

і закінчили Колізеєм.

Сама екскурсія завершуються прямо перед Колізеєм, тож далі ми пішли самі. Квиток коштує 9,5 євро і діє 24 години. Включає в себе не лише сам Колізей а й Римський форум з Палатіно (археологічні розкопки). Все подивитися ми не встигли (вхід відкритий лише до 18:15) і відклали решту на наступний день. До готелю дійшли пішки (20 хв.).
Другий день почався з туру Класичний Рим, о 8-й ранку забрали з готелю. Екскурсоводи вже нас впізнавали. Тур здебільшого пішохідний, починається у фонтана Треві

далі Пантеон

та п’яцца Навона з Фонтаном Чотирьох рік

звідки на автобусі до Собора Св. Петра у Ватикані. Де ми й залишились самі надовго. Вхід до собора вільний, через металошукачі та контроль пристойності одягу (плечі та коліна мають бути закриті). Сам собор всередині вражає масштабністю і водночас прискіпливою увагою до деталей. Всі полотна на стінах – мозаїка, але це можна помітити лише підійшовши майже впритул.

Неподалік нас чекав Замок св. Ангела з верхньої тераси якого відкривається чудовий вид на Рим.

Далі на міському автобусі (квиток 1 євро, діє 75 хв.) їдемо до Площі Венеції щоб продовжити вчорашню екскурсію по розкопках Римського Форуму, Палатіно.

Вечеряли ми завжди в чудовому сімейному ресторанчику поблизу готелю, в який під вечір сходилися мешканці сусідніх будинків і вільних місць майже не було. Господар з дружиною похилого віку, сином та дочкою самі обслуговували відвідувачів. Не дивлячись на те, що англійську вони майже не знали, нам все одно там дуже подобалося.
Третій день почався з помилки, не варто їхати на пляж в неділю, коли весь Рим там. Таке враження що півгодини їхали через суцільну парковку щільно заставлену автівками. На шляху до готелю відвідали два торгові центри (один з них – Порта ді Рома дуже великий), придбали подарунків та сувенірів.
Врешті решт, ми пожалкували, що в Римі зупинилися лише на три дні. Сюди варто їхати  днів на п’ять, щоб без поспіху все подивитися.

День 10. Рим – Маранелло – Венеція.

Венеція чекає на нас. Але перед цим ми просто повинні заїхати в Маранелло,  де розташований завод Феррарі. Знову гірська магістраль Флоренція-Болон’я з обмеженнями швидкості. На заправці помилково два рази зняли гроші з картки. Про це ми дізналися з СМС банка, від’їхавши вже далеко. Потім, я в банку з’ясував, що гроші по другій транзакції були лише заблоковані і повинні нам повернутися через два тижні.
В Маранелло ми легко знайшли Галерею Феррарі (така назва офіційного музею). Квиток коштує 13 євро. На першому поверсі експозиція спортивних гоночних машин починаючи з 1947 року

і закінчуючи формульним болідом 2008-го року.

Окремо виставлені всі двигуни. На другому поверсі виставлені цивільні моделі Феррарі з головною моделлю – Енцо Феррарі.

Решту фотографій з музею запрошую переглянути в нашому фотоальбомі Феррарі.

Перед Венецію почалася справжня злива, з якою ми і в’їхали в пригород Венеції – Местре. Готель Лагуна Палас. Інтернет за окремі гроші. Підземна парковка 10 євро за добу. Вибрали саме Местре через можливість добратися сюди на авто, бо в самій Венеціє машину довелось би залишати на муніципальному майданчику п’яцалле Рома, а далі пішки або човном. Номер вразив кількістю вимикачів світла – 9 одиниць, це була справжня морока лягаючи спати вимикати все. Готель сучасний, основні клієнти – конгреси, симпозіуми, організовані тури. Класний літній майданчик ресторану, прямо на березі затоки з яхтами.

День 11-13. Венеція.

Перше враження – маленькі не дуже охайні провулки, затхлі канали, простору нема зовсім. Це ми побачили поспішаючи на пішохідну екскурсію від Venice Events (решта турів теж від них). Початок був об 11:15, а нам від готелю треба було їхати автобусом (10 хв.) і по самій Венеції пішки до площі Сан Марко ще десь півгодини. Незважаючи на кризу площа ломиться від народу. Собор Сан Марко всередині купола вкрита позолоченою мозаїкою. Черга довга, але організовані тури йдуть через окремий вхід без черги.

Продовження екскурсії – Палаццо Дукале. Центр політичного життя Венеції.

Потім до 5-ї вечора гуляємо набережною і маленькими вуличками, милуючись витворами зі скла майстрів з острова Мурано. На двох човнах починається екскурсія Гранд Каналом – головною «вулицею» Венеції. Фасади палаців тут можна побачити лише з води, оскільки пішохідних набережних майже немає.

Головна набережна починається від Палаццо Дукале і тягнеться аж до кінця Венеції, де ми знайшли напевно єдиний парк, де більшість складали саме місцеві жителі як нам здалося. Тут якраз і були пришвартовані величезні яхти.

Але найбільше нам сподобалося на набережній Дорсодуро з видом на острів Жіудекка і церквою св. Марії.

Прощавай Італія, повертаємось додому.

День 14. Венеція – Будапешт.

Дорогу до дому вирішили прокласти через Австрію замість Словенії, хотіли побачити гори. Саме перед кордоном з Австрією вони і почалися. Великі, масивні, ніби вкриті мохом пагорби, але потім помічаєш, що то не мох, а дерева, і то не пагорби, а величаві гори. На з’їзді з автостради в Італії постояли трошки в черзі на сплату. На кордоні купили він’єтку за 7,70 євро на 10 днів. Звичайна наліпка на лобове скло. Довелося віддирати словенську, термін якої вже сплив. На склі після цього залишилося багато слідів клєю, який чудово змивається будь-якою рідиною, про що написано на самій наклейці. На кордоні з Угорщиною зупиняємось купити матрицю (6 євро) і прямуємо до Будапешта. Там ми дізнаємося, що наш готель Кінгс нас прийняти не зможе, і нам пропонують інший, який нам не дуже сподобався. Розуміємо, що це взагалі було помилкою, намагатися подивитися Будапешт після такої насиченої мандрівки. Треба було їхати через Словенію одразу до Берегово (близько 1000км), після чого,  наступного дня були б в Києві. Вирішуємо забрати гроші і їхати в Берегово, оскільки було близько 9-ї вечора і до кордону лише 350км. В готелі нам замість грошей пропонують ще кращій готель Сохо. Таки залишаємось в Будапешті, машину на підземний паркінг (18 євро), а самі до набережної. Оскільки форинтів немає, і заводити їх нема бажання, знаходимо ресторан, де приймають картки, що було досить нелегко. Ним виявився ресторан готелю Кемпінски, але вже дуже хотілося їсти і випити пиво після дороги.

День 15. Будапешт – Київ.

Рано вранці стартуємо до Києва. Пам’ятаючи про в два рази нижчу ціну на пальне в Україні планую заправлятися вже там. Якраз перед кордоном загоряється лампочка рівня палива. На таможні велика черга. Стояли ми 2 години, періодично заводячись і підкочуючи пару метрів. Ну, думаю, ще не вистачило стати без пального прямо на кордоні. Дивлюся, «бензовози» в черзі взагалі не заводяться, штовхають на нейтралці. Врешті і я так почав штовхати Туксон, бо подумав, що при старті двигуна витрати пального можуть буть значно більші, ніж при звичайному русі, а скільки в мене його залишилося я не знав.
Оскільки раніше ми планували заночувати в готелі Гелікон в Яношах, а тепер вирішили їхати одразу до Києва, довелося заїхати за грошима в Гелікон, який повернув повну суму.  Якби не черга на таможні ми б напевно доїхали б до Києва, а так довелося заночувати під Житомиром в готелі Інтер перед самою окружною.  Наступного дня були вже в Києві.

Ось так і завершилися наші пригоди, в реальності яких ми тепер вже і самі іноді сумніваємося. Адже ми потрапили в інший світ, який не був схожий на наше звичайне життя. В решті решт мрія здійснилася.

Наші повні фотоальбоми і відео з Італії :

Флоренція, Сієнна, Рим, Венеція;

Музей Феррарі в Маранелло;

Збірка нашого відео.

Дивись схожі статті:

• GPS навігатор в дорозі : 11 практичних порад
• Оплата парковки з мобільного. Допоможе комунікатор/смартфон
• Мобільне паркування 2.0
• Твій Evernote завжди поруч. Доступ без інтернету.
• Нагадування про пропущені дзвінки та SMS